A A A K K K

Веб-портал працює в тестовому режимі. Зауваження та побажання направляйте на адресу press@spfu.gov.ua

Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про економічну самостійність Української РСР»

№ 142-ХІІ від 3 серпня 1990 р.

  З  А  К  О  Н            УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ                   Про економічну самостійність Української РСР           ( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, N 34, ст.499 )        ( Вводиться в дію Постановою ВР        N 143-XII ( 143-12 ) від 03.08.90, ВВР, 1990, N 34, ст.500 )             Цей  Закон  на  основі  Декларації  про державний суверенітет   України  (  55-12  )  визначає  зміст,  мету  і  основні  принципи   економічної самостійності України як суверенної держави,  механізм   господарювання,  регулювання   економіки   і   соціальної   сфери,   організації фінансово-бюджетної,  кредитної  та  грошової  системи   Української РСР.                               Розділ перший                             ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ          Стаття 1. Зміст економічної самостійності  Української РСР          Забезпечення  економічної  самостійності  Української  РСР  є   необхідною умовою державного суверенітету України.       Українська РСР самостійно:       визначає    економічний      статус        і        стратегію   соціально-економічного розвитку в інтересах народу України;       здійснює  управління  економічними    процесами    з    метою   відродження і всебічного розвитку соціальної та культурної  сфери,   задоволення  потреб  громадян  Української  РСР  у   матеріальних,   соціальних і духовних благах, охорони навколишнього середовища;       визначає  структуру  народного   господарства,    пріоритетні   напрями господарської діяльності, форми і методи господарювання та   управління суспільним виробництвом;       здійснює  фінансово-бюджетну,    грошово-кредитну,    цінову,   інвестиційну, науково-технічну і зовнішньоекономічну  політику.       Усі розташовані на території України підприємства, установи і   організації становлять її народногосподарський комплекс.          Стаття 2. Основні цілі економічної самостійності                  Української РСР          Економічна   самостійність    Української    РСР    покликана   забезпечити:       умови  життя  народу  України,  гідні  сучасної  цивілізації,   задоволення його соціальних і культурних запитів;       підпорядкування суспільного виробництва потребам та інтересам   людини, створення умов для вільної творчої праці й самоствердження   особи;       соціальну захищеність кожного громадянина України;       зростання національного багатства;       розвиток науки, досягнення  передового  технологічного  рівня   виробництва;       підвищення престижу підприємливості та сумлінної праці;       рівні  можливості  вільного   культурного,    духовного    та   інтелектуального  розвитку  усіх  громадян,  які  проживають    на   території республіки;       досягнення  екологічної  безпеки,  створення    здорових    і   безпечних умов життя і праці.          Стаття 3. Основні принципи економічної самостійності                  Української РСР          Економічна самостійність Української РСР базується  на  таких   основних принципах:       власності народу республіки на її  національне  багатство  та   національний доход;       різноманітності  і  рівноправності  форм  власності  та    їх   державному захисті;       децентралізації власності і роздержавленні економіки;       повній господарській самостійності і  свободі  підприємництва   усіх юридичних і фізичних осіб у рамках законів Української РСР;       самостійності регулювання грошового обігу;       захищеності внутрішнього ринку.          Стаття 4. Відносини власності в Українській РСР          Основу  економічної  самостійності  Української  РСР  утворює   власність її народу на  національне  багатство.  Власністю  народу   України є земля, її  надра,  повітряний  простір,  водні  та  інші   природні ресурси, що знаходяться  в  межах  території  Української   РСР, природні ресурси  її  континентального  шельфу  та  виключної   (морської)  економічної  зони,  весь  економічний,   науковий    і   технічний потенціал, розташований на території республіки.       До  власності  народу  України  належать    основні    засоби   виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві,   транспорті, зв'язку, банки,  кредитні  установи,  майно  торгових,   комунальних та інших підприємств, а також житловий  фонд  та  інше   майно на території України.       Порядок створення і функціонування на території України нових   об'єктів власності радянських республік, інших держав, міжнародних   організацій, іноземних  юридичних  осіб  і  громадян  визначається   законодавством Української РСР.       Власність в Українській РСР виступає в таких формах:       - державна;       - колективна;       - індивідуальна (особиста і приватна  трудова  власність)  та   інші, передбачені Законом  форми власності.       Відносини власності встановлюються і  регулюються  на  основі   законодавства  Української   РСР.    Українська    РСР    гарантує   рівноправність всіх форм власності. Право  власності  охороняється   законом.                                  Розділ другий               ФІНАНСОВО-БЮДЖЕТНА, КРЕДИТНА І ГРОШОВА СИСТЕМА                            УКРАЇНСЬКОЇ РСР          Стаття 5. Фінансово-бюджетна система Української РСР          Українська РСР має власну фінансову систему.       Фінансові  ресурси  Української  РСР  складаються  з   коштів   республіканського  бюджету,  бюджетів  місцевих    Рад    народних   депутатів,  коштів  інших  органів    місцевого    самоврядування,   позабюджетних надходжень та інших фінансових ресурсів.       Формування  доходної  бази  республіканського   і    місцевих   бюджетів  грунтується  на  податковій  політиці,  що  визначається   законодавством  Української  РСР  і  проводиться   в    республіці   самостійно.       Українська РСР на договірних  засадах  може  брати  участь  у   цільовому  фінансуванні  зі  свого  бюджету   загальносоюзних    і   міжреспубліканських  програм,  спільних  проектів  і  програм    з   іноземними державами і міжнародними організаціями.          Стаття 6. Банківська і грошова система Української РСР          Українська  РСР  на  своїй  території  самостійно   організує   банківську справу і грошовий обіг.       Банківська система  республіки  складається  з  Національного   банку  України,  Зовнішньоекономічного  банку,    республіканських   акціонерно-комерційних банків, інших кредитних установ різних форм   власності. Кожний вид банківських установ є економічно самостійним   і керується у своїй діяльності чинним законодавством.       Національний банк України  є  вищою  кредитною  та  емісійною   установою Української РСР, підзвітний Верховній  Раді  Української   РСР і проводить в республіці єдину  державну  грошово-кредитну  та   валютну  політику,  координує  діяльність  банківської  системи  у   цілому,  організує  міжбанківські  розрахунки,  виконує    функції   резервного банку.       Кредитними  ресурсами  республіки  є  власні  кошти   банків,   залишки  коштів  на  банківських  рахунках  підприємств,  установ,   організацій, розташованих на  території  республіки,  і  громадян,   кошти в міжбанківських розрахунках, грошові заощадження населення,   інші грошові ресурси.       За умов запровадження власної грошової  одиниці  Національний   банк України для її валютного забезпечення  та  повної  зовнішньої   конвертованості нагромаджує валютні запаси.       В Українській РСР створюється ринок акцій, облігацій та інших   цінних  паперів.  Порядок  створення  і  діяльності  на  території   республіки акціонерних банків та інших кредитних установ,  у  тому   числі з участю іноземного  капіталу,  визначається  законодавством   Української РСР.          Стаття 7. Ціноутворення          Політика ціноутворення на території  республіки  належить  до   компетенції Української РСР і визначається її законодавством.       Перелік товарів і послуг, ціни і  тарифи  на  які  підлягають   державному регулюванню,  визначаються  законодавством  Української   РСР.                               Розділ третій             УПРАВЛІННЯ НАРОДНИМ ГОСПОДАРСТВОМ УКРАЇНСЬКОЇ РСР          Стаття 8. Загальні засади державного управління                  народним господарством          Українська РСР самостійно формує систему, склад  і  структуру   державного управління народним господарством.       Державне    управління    економікою    республіки    повинно   забезпечити:       поступовий перехід до ринкової економіки;       регулювання  економіки  шляхом  податків,  кредитів,    квот,   ліцензій, санкцій, дотацій на основі нормативних актів Української   РСР  без  безпосереднього  втручання  в  господарську   діяльність   підприємств та організацій;       розробку,  фінансування  та  реалізацію  загальнонаціональних   програм;       раціональні пропорції використання національного  доходу,  що   забезпечують  ефективний  соціальний  і    економічний    розвиток   республіки;       захист економічних інтересів Української РСР.       Законодавство Української РСР створює  рівні  можливості  для   розвитку всіх форм підприємницької діяльності та свободи у  виборі   методів господарювання, напрямів використання доходу і  здійснення   інвестицій,  заохочуючи  конкуренцію  та  усуваючи  монополізм   у   виробництві товарів і наданні послуг.       Втручання державних органів у діяльність підприємств та інших   господарюючих суб'єктів можливе лише у випадках і  в  порядку,  що   визначається законодавством Української РСР.       Фінансування фундаментальних досліджень у галузі  суспільних,   природничих і технічних  наук здійснюється  за  рахунок  бюджетних   коштів і кредитів.       Українська РСР самостійно організує  інвестиційну  діяльність   на  своїй  території,  сприяє  утворенню  інвестиційного  ринку  і   фондових бірж.       Фінансування  заходів  соціальної  та  культурної    політики   здійснюється з республіканського та місцевих бюджетів, за  рахунок   коштів підприємств, установ  і  організацій,  населення  та  інших   джерел.          Стаття 9. Зайнятість, соціальний захист і регулювання                  доходів населення          Держава створює умови для зайнятості працездатного  населення   і забезпечує соціальний захист громадян.       Держава  регулює   зайнятість,    сприяє    працевлаштуванню,   підготовці та підвищенню кваліфікації кадрів, а  при  необхідності   забезпечує перепідготовку осіб,  які  вивільняються  в  результаті   реорганізації та вдосконалення виробництва.       Порядок прийняття на роботу і звільнення  працівників,  режим   праці  та  відпочинку  встановлюються  підприємствами  на   основі   законодавства Української РСР про працю. Форми  і  системи  оплати   праці визначаються підприємствами самостійно.       Регулювання зайнятості жінок, молоді, інвалідів  здійснюється   шляхом  створення  додаткових  робочих  місць,  розвитку  надомної   праці,  запровадження  гнучкого  режиму  робочого  часу,  а  також   надання пільг при оподаткуванні.       Доходи  громадян  регулюються  диференційованим  прогресивним   оподаткуванням  відповідно  до  законодавства  Української    РСР.   Українська РСР гарантує своїм громадянам прожитковий мінімум.          Стаття 10. Охорона навколишнього середовища і раціональне                   природокористування          Українська    РСР    самостійно      регулює        відносини   природокористування та охорони навколишнього  середовища  в  межах   своєї території.       Республіканські та  місцеві  державні  органи  відповідно  до   законодавства  Української  РСР  визначають   норми    екологічної   безпеки,  ліміти  і  нормативи  природокористування,  податки   за   природні ресурси та  санкції  за  шкоду,  заподіяну  навколишньому   середовищу, здійснюють, виходячи з екологічних показників,  видачу   дозволів і накладання заборони на діяльність підприємств,  установ   і організацій.          Стаття 11. Економічні основи місцевого самоврядування          Розвиток усіх регіонів республіки забезпечується в  інтересах   і з ініціативи місцевого населення.       Початок господарської  діяльності  і  використання  природних   ресурсів на території місцевих Рад народних депутатів здійснюється   тільки з їх дозволу.       Місцева Рада народних депутатів має самостійний бюджет.       Підприємства, установи,  організації  та  виробничі  одиниці,   розташовані  на  території  Української  РСР,  вносять  плату   за   використання  землі,  інших  природних  і    трудових    ресурсів,   відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до   місцевих бюджетів.      Рішення, прийняті  в  межах компетенції місцевої Ради народних   депутатів,  є  обов'язковими  для  діючих   на   даній   території   підприємств, організацій та установ, службових та інших осіб.          Стаття 12. Зовнішньоекономічна діяльність та                   міжреспубліканські відносини          Українська    РСР    самостійно    здійснює       керівництво   зовнішньоекономічною  діяльністю,  бере  безпосередню  участь    у   міжнародному поділі праці та розвиває економічне співробітництво з   радянськими республіками, іншими  державами  на  основі  принципів   заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди.       Підприємства і  організації  мають  право  вступати  у  прямі   господарські  зв'язки  та  співробітничати  з  підприємствами    і   організаціями  інших  радянських  республік,  створювати  з   ними   спільні підприємства,  асоціації,  концерни,  консорціуми,  союзи,   інші об'єднання.       Міжнародні  угоди  Української  РСР  з  питань    економічної   діяльності укладаються  відповідно  до  законодавства  Української   РСР.       Українська РСР утворює свій державний валютний фонд у  складі   зведеного валютного плану (платіжного балансу) республіки, в якому   враховуються надходження і платежі в діючих грошових  одиницях  та   іноземній валюті по загальному міжнародному розрахунковому обороту   республіки.       Нормативи і порядок розподілу валютної виручки підприємств  і   організацій від  експорту  товарів  (робіт,  послуг)  визначаються   законодавством Української РСР.       Підприємства  і  організації,  розташовані    на    території   республіки, здійснюють свої зовнішньоекономічні зв'язки відповідно   до законодавства Української РСР.       Українська РСР як суверенна держава бере участь у  діяльності   міжнародних економічних організацій.       Уряд Української РСР установлює перелік товарів, вивезення  і   ввезення яких регулюється квотами і ліцензіями.       Республіка самостійно створює митну систему.                              Розділ четвертий            ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА              ПРО ЕКОНОМІЧНУ САМОСТІЙНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ РСР          Стаття 13. Принципи юридичної відповідальності          Основними принципами юридичної відповідальності за  порушення   Закону  про  економічну   самостійність    Української    РСР    є   невідворотність  застосування   економічних    санкцій,    правова   захищеність         суб'єктів        економічних         відносин,   взаємовідповідальність  між  державою  та  учасниками  економічних   відносин.          Стаття 14. Види юридичної відповідальності          Незаконні  дії  або  бездіяльність  у  сфері   економіки    є   порушенням економічної самостійності Української РСР та  інтересів   юридичних  і  фізичних осіб  і  залежно  від  способу  дії  винних   караються за законом. Основним видом відповідальності є економічні   санкції. В разі вчинення злочинних дій застосовується  кримінальна   відповідальність.          Закон набирає чинності з дня його прийняття.      Голова Верховної Ради Української РСР                   Л.КРАВЧУК      м. Київ, 3 серпня 1990 року             N 142-XII