A A A K K K

Аналіз регуляторного впливу до проекту  Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відчуження майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки"

від 11 жовтня 2010 р.

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відчуження майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки"

1. Опис проблеми

Відповідно до норм Господарського кодексу України державні унітарні підприємства мають право відчужувати майнові об'єкти, що віднесені до основних фондів, за попередньою згодою органу, до сфери управління якого вони належать.

У свою чергу, на виконання вимог статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 р. № 803 було затверджено Порядок відчуження об'єктів державної власності (далі - Порядок), яким визначено процедурні питання стосовно відчуження вищезазначеними суб'єктами господарювання об'єктів державної власності, а також послідовність дій у таких процедурах відповідних суб'єктів управління та державних органів приватизації.

При цьому, згідно із Господарським кодексом України та згаданим Порядком, до повноважень державних органів приватизації у процедурах відчуження об'єктів державної власності належить лише погодження відчуження окремих видів таких об'єктів і висновків про вартість державного майна, що пропонується до відчуження.

Разом із тим, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у судових процедурах санації та ліквідації боржника взагалі встановлені лише загальні вимоги щодо відчуження майнових об'єктів державного підприємства, зокрема передбачено застосування законодавства про приватизацію, проте чітко не визначено, які саме норми такого законодавства мають бути застосовані з урахуванням вимог цього Закону.

Крім того, зазначені законодавчі акти надають право суб'єктам господарювання (арбітражним керуючим) безпосередньо здійснювати відчуження майнових об'єктів, які відповідно до законодавства про приватизацію можуть бути об'єктами приватизації (зокрема до таких майнових об'єктів належить нерухоме майно).

Необхідно зауважити, що встановлені вищезгаданими актами законодавства механізми відчуження майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки у багатьох випадках призводять до неконтрольованого відчуження такого майна поза приватизаційними схемами і, як наслідок, значних втрат державою матеріальних та інших фінансових ресурсів, необхідних для розвитку і функціонування відповідного сектору національної економіки.

Крім цього, на сьогодні наявною є розпорошеність у підходах і процедурах відчуження нерухомого майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а тому виникає нагальна потреба в уніфікації таких процесів шляхом залучення державних органів приватизації і застосування норм та вимог законодавства про приватизацію.

2. Цілі прийняття акта

Проект Закону розроблено з метою виконання завдань, визначених пунктом 4.3 плану-графіку реформ, затвердженого Віце-прем'єр-міністром України С. Тігіпком 19 липня 2010 року (щодо недопущення відчуження безпосередньо підприємствами державного сектору економіки майнових об'єктів, які є самостійними об'єктами приватизації), а також впровадження концептуальних засад забезпечення реалізації національних інтересів у сфері приватизації (в частині запровадження механізму реалізації надлишкового нерухомого майна, закріпленого на праві оперативного управління та праві господарського відання, виключно через органи приватизації з поверненням отриманих коштів суб'єктам господарювання), затверджених рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року (уведеним в дію Указом Президента України від 06.03.2008 № 200).

Основною метою законопроекту є посилення державного контролю щодо відчуження майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки, забезпечення конкурентних засад продажу такого майна за встановленою процедурою з урахуванням відповідних особливостей.

У свою чергу, реалізація цієї мети передбачатиме вирішення шляхом прийняття проекту Закону наступних завдань:

встановлення особливостей щодо розпорядження майном державних комерційних (казенних) підприємств;

запровадження процедури продажу нерухомого майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки через державні органи приватизації з урахуванням законодавства про приватизацію, відповідних законодавчо встановлених особливостей та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, з метою поєднання інтересів держави та державних підприємств необхідним є запровадження єдиних підходів щодо розподілу коштів, які мають бути отримані в результаті продажу нерухомого майна, що надасть змогу збільшити надходження до Державного бюджету України і водночас уникнути збитків державного підприємства.

3. Оцінка альтернативних способів досягнення встановлених цілей

Першою альтернативою до запропонованого регуляторного акта може бути - залишити усе без змін. Це може призвести лише до заглиблення існуючих проблем і жодним шляхом не сприятиме їх вирішенню, а також посилює суб'єктивні чинники у зв'язку з відсутністю встановлених процедур.

Можлива і друга альтернатива - врегулювання порушених проблемних питань шляхом прийняття відповідного законодавчого акта, яким мають бути внесені зміни до відповідних законодавчих актів в частині уніфікації порядку відчуження об'єктів державної власності (зокрема нерухомого майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки), що сприятиме запобіганню застосування різних підходів і процедур до відчуження таких об'єктів.

Таким чином, прийняття запропонованого регуляторного акта є найбільш оптимальним способом врегулювання проблемних питань, які стосуються порядку відчуження об'єктів нерухомості суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

4. Опис механізмів і заходів для вирішення проблеми

Для вирішення проблеми, пов'язаної з необхідністю посилення державного контролю за відчуженням майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки, забезпечення конкурентних засад продажу такого майна за встановленою процедурою з урахуванням відповідних особливостей, удосконалення та уніфікації процедури відчуження об'єктів державної власності, запропонованим проектом регуляторного акта пропонується внесення змін до статей 75, 77, 141 Господарського кодексу України в частині:

здійснення продажу нерухомого майна, яке належить до основних фондів державного комерційного (казенного) підприємства, через державні органи приватизації з урахуванням вимог законодавства про приватизацію у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

спрямування до Державного бюджету України коштів, отриманих від продажу нерухомого майна, яке належить до основних фондів державного комерційного (казенного) підприємства, за вирахуванням пов'язаних з його продажем витрат підприємства та балансової (залишкової) вартості такого майна. При цьому граничний обсяг цих витрат визначається Кабінетом Міністрів України;

можливості здійснення відчуження рухомого та нерухомого державного майна, яке належить до основних фондів і забезпечує ведення виробничої діяльності державного підприємства відповідно до статутних завдань, лише у разі, якщо кошти, отримані від його відчуження, спрямовуються виключно на реконструкцію, технічне переоснащення або модернізацію таких основних фондів.

Також законопроектом передбачається внесення змін до статей 20, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо здійснення продажу нерухомого майна боржника (банкрута) - суб'єкта господарювання державного сектору економіки через державні органи приватизації з урахуванням вимог законодавства про приватизацію, особливостей, передбачених цим Законом, у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, пропонується доповнити статті 5, 7 і 21 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" нормами, згідно з якими:

Кабінет Міністрів України визначає порядок продажу нерухомого майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки;

Фонд державного майна України здійснює в установлених законодавством випадках продаж майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки;

продаж нерухомого майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки, в тому числі в процедурі банкрутства, якщо інше не встановлено законом, здійснюється через державні органи приватизації з урахуванням вимог законодавства про приватизацію у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Вплив зовнішніх факторів на дію регуляторного акта не очікується.

Оцінка можливості впровадження регуляторного акта та виконання його вимог суб'єктами господарювання і суб'єктами управління є високою.

Досягненням установлених цілей у разі прийняття регуляторного акта буде посилення державного контролю за відчуженням майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки, забезпечення конкурентних засад продажу такого майна за встановленою процедурою з урахуванням відповідних особливостей.

Крім того, будуть запроваджені єдині підходи щодо розподілу коштів, які мають бути отримані в результаті продажу нерухомого майна державних підприємств. Зазначене, у свою чергу, надасть змогу збільшити надходження до Державного бюджету України, уникнути збитків державного підприємства та гармонізувати інтереси держави і державних підприємств.

Реалізація регуляторного акта не потребує додаткових витрат з державного бюджету.

У свою чергу, проектом цього акта передбачається запровадження механізму, згідно з яким кошти, одержані від продажу нерухомого майна, за вирахуванням пов'язаних з його продажем витрат підприємства та балансової (залишкової) вартості такого майна, підлягають перерахуванню до Державного бюджету України. При цьому, частина коштів спрямовується з Державного бюджету України на фінансування витрат державних органів приватизації, пов'язаних з продажем такого майна. А граничний обсяг витрат підприємства, пов'язаних з продажем нерухомого майна, визначається Кабінетом Міністрів України.

Очікуваними наслідками дії регуляторного акта не передбачено нанесення шкоди суб'єктам господарювання.

Витрати коштів та часу для суб'єктів господарювання і держави є мінімальними та пов'язані з підготовкою та оформленням документів, необхідних для реалізації положень проекту регуляторного акта.

Періодичність здійснення державного контролю та нагляду за додержанням вимог регуляторного акта встановлюється відповідно до актів законодавства.

Запровадження зазначеного регуляторного акта забезпечить високу ймовірність досягнення поставлених цілей.

6. Очікувані результати

Впровадження цього регуляторного акта дасть змогу:

удосконалити шляхом уніфікації процедуру відчуження нерухомого майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки;

підвищити ефективність продажу та контроль за процесом відчуження майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки;

отримати додаткові надходження до Державного бюджету України;

мінімізувати умови для зловживань у процесі реалізації державного майна.

Від впровадження регуляторного акта негативних результатів не очікується.

Опис прогнозованих вигод та витрат у разі прийняття регуляторного акта:

Об'єкт впливу Вигоди Витрати
Держава Збільшення надходжень до державного бюджету у зв'язку з перерахуванням частини коштів, отриманих від продажу нерухомого майна;

удосконалення та уніфікація процедур відчуження нерухомого майна суб'єктів господарювання державного сектора економіки;

мінімізація умов для зловживань у процесі реалізації державного майна.
Додаткові витрати відсутні
Суб'єкти управління Встановлення чітких та уніфікованих механізмів і процедури відчуження об'єктів державної власності;

посилення контролю за відчуженням об'єктів державної власності.
Додаткові витрати відсутні
Суб'єкти господарювання Здійснення діяльності в прозорому нормативно-правовому полі;

удосконалення процедури відчуження об'єктів державної власності.
Додаткові витрати відсутні

Таким чином, на підставі аналізу вигод та витрат, можна зробити висновок про доцільність запровадження такого регулювання.

7. Обґрунтування строку чинності акта

Обмежень строку дії регуляторного акта немає, що дасть змогу розв'язати проблеми та досягти намічених цілей.

8. Показники результативності акта

- обсяг надходжень коштів від продажу нерухомого майна до державного бюджету (в т. ч. від сплати податків та інших обов'язкових платежів);

- кількість суб'єктів господарювання, на яких поширюватиметься дія акта;

- обсяг коштів та час, що витрачаються суб'єктами господарювання, пов'язаними з виконанням вимог акта;

- рівень поінформованості суб'єктів господарювання стосовно основних положень регуляторного акта;

- обсяг коштів, спрямованих суб'єктами господарювання на:

погашення заборгованостей із заробітної плати;

просте або розширене відтворення суб'єктів господарювання (в т. ч. на придбання основних фондів, проведення ремонтів тощо).

9. Заходи для відстеження результативності регуляторного акта

Стосовно регуляторного акта здійснюється базове, повторне та періодичне відстеження.

Базове відстеження здійснюється до дня набрання чинності регуляторним актом. Базове відстеження результативності може бути здійснене після набрання чинності цим регуляторним актом, але не пізніше дня, з якого починається проведення повторного відстеження результативності цього акта.

Повторне відстеження здійснюється через рік після набрання чинності актом, але не пізніше ніж через два роки.

Періодичне відстеження здійснюється раз у три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження. Визначені кількісні та якісні значення показників результативності акта порівнюються із значеннями аналогічних показників, визначених під час повторного відстеження.

У процесі відстеження встановлюється кількісне та якісне значення для кожного показника результативності, визначеного під час проведення аналізу впливу регуляторного акта.

Базове, повторне та періодичне відстеження здійснюються на основі показників і даних, визначених під час проведення аналізу впливу регуляторного акта.

Голова ФондуО. РЯБЧЕНКО