A A A K K K

Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України (Витяг)

№ 997-V від 26 квітня 2007 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України

(Витяг)

У зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

... 3. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3 – 4, ст. 27):

1) частину другу статті 28, пункт "а" частин першої і третьої статті 81, пункт "а" частини першої статті 82, пункт "г" частини четвертої статті 83, статтю 210 після слів "купівлі-продажу" та частину першу статті 131 після слова "міни" доповнити словом "ренти";

2) статтю 100 викласти в такій редакції:

"Стаття 100. Порядок встановлення земельних сервітутів

1. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно";

3) доповнити главою 161 такого змісту:

"Глава 161. Право користування

чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

або для забудови

Стаття 1021. Підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови

1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту.

2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування.

3. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку, на який було надано право користування;

3) викупу земельної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю в разі користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб;

4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

5. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть бути припинені за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом";

4) назву, частини першу і другу статті 120 викласти в такій редакції:

"Стаття 120. Перехід права власності на земельну ділянку при переході права на житловий будинок, будівлю або споруду

1. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

2. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування".

... 6. У Законі України "Про господарські товариства" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 49, ст. 682 із наступними змінами):

1) у статті 1:

доповнити новою частиною першою такого змісту:

"Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками".

У зв’язку з цим частини першу – шосту вважати відповідно частинами другою – сьомою;

частину четверту виключити;

2) статтю 3 доповнити частиною четвертою такого змісту:

"Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником";

3) у першому реченні частини першої статті 4 слова "установчого договору і статуту" замінити словом "статуту";

4) частину другу статті 6 викласти в такій редакції:

"Товариства підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законом";

5) частину першу статті 10 доповнити пунктом "д" такого змісту:

"д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом";

6) доповнити статтею 111 такого змісту:

"Стаття 111. Законодавство про господарські товариства

Законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів";

7) абзац другий частини першої статті 12 викласти в такій редакції:

"майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу";

8) частини першу і другу статті 13 викласти в такій редакції:

"Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці";

9) у частині другій статті 20 слова "інформацію товариства в одному з офіційних (республіканському і місцевому) органів преси із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій" замінити словами "в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення господарського товариства та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до нього";

10) у статті 38:

частину першу після слів "має право" доповнити словами "за рішенням загальних зборів акціонерів";

у частині другій слова "обміну облігацій на акції" виключити;

частину четверту виключити;

11) у статті 39:

після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

"Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов’язань та відшкодування збитків".

У зв’язку з цим частини третю і четверту вважати відповідно частинами четвертою і п’ятою;

доповнити частиною шостою такого змісту:

"Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації";

12) у статті 41:

у другому реченні частини першої слово "класу" замінити словом "виду";

у частині п’ятій:

пункт "доповнити словами "у тому числі зміна розміру його статутного капіталу";

пункти "в" і "г" викласти в такій редакції:

"в) обрання і відкликання членів наглядової ради;

г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства";

у частині шостій літери "б", "д", "е", "ї" замінити літерами "б", "в", "г", "д", "е", "ї";

13) пункт "в" частини першої статті 42 виключити;

14) у частині першій статті 46 слово "правління" замінити словами "виконавчого органу";

15) статтю 47 викласти в такій редакції:

"Стаття 47. Виконавчий орган акціонерного товариства

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор)";

16) у статті 50:

після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб".

У зв’язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою;

частину четверту викласти в такій редакції:

"Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників";

17) частину першу статті 51 доповнити словами "розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді";

18) у статті 52:

у першому реченні частини другої цифри "30" замінити цифрами "50";

частину третю викласти в такій редакції:

"Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства";

доповнити частинами п’ятою і шостою такого змісту:

"Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов’язань товариства та відшкодування їм збитків.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі";

19) статтю 53 викласти в такій редакції:

"Стаття 53. Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов’язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством";

20) статтю 57 викласти в такій редакції:

"Стаття 57. Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі

Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред’явлення вимог кредиторами.

Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві";

21) частину першу статті 59 доповнити пунктом "г" такого змісту:

"г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів";

22) статтю 66 доповнити частинами другою і третьою такого змісту:

"Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Найменування повного товариства повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім’я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слів "повне товариство";

23) у другому реченні частини першої статті 73 слова "ліквідації товариства або" виключити;

24) у статті 75:

частину першу доповнити словами "та які не беруть участі в діяльності товариства";

доповнити частинами третьою – п’ятою такого змісту:

"Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

Найменування командитного товариства повинно містити імена (найменування) всіх повних його учасників, слова "командитне товариство" або містити ім’я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слів "командитне товариство".

Якщо у найменування командитного товариства включене ім’я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства";

25) статтю 79 викласти в такій редакції:

"Стаття 79. Права вкладників командитного товариства

Вкладник командитного товариства має право:

а) одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

б) діяти від імені товариства в разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;

в) переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до положень цього Закону.

Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства;

г) вимагати першочергового повернення вкладу в разі ліквідації товариства;

д) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;

е) після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

є) передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному товаристві.

Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника";

26) частину першу статті 82 викласти в такій редакції:

"Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин";

27) у тексті Закону слова "установчий договір", "збори учасників", "статутний фонд", "рада товариства (спостережна рада)", "рада акціонерного товариства (спостережна рада)" у всіх відмінках замінити відповідно словами "засновницький договір", "загальні збори учасників", "статутний (складений) капітал", "наглядова рада товариства", "наглядова рада акціонерного товариства" у відповідному відмінку.

... 10. У Законі України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 15, ст. 99 із наступними змінами):

1) статтю 13 доповнити частиною четвертою такого змісту:

"4. Орендодавець зобов’язаний передати орендарю об’єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним";

2) статтю 15 доповнити частиною другою такого змісту:

"У разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов’язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об’єкта договір оренди припиняється";

3) частину третю статті 17 доповнити реченнями такого змісту: "Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється";

4) доповнити статтею 181 такого змісту:

"Стаття 181. Ремонт об’єкта оренди

1. Поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

2. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

3. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право:

відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

вимагати розірвання договору та відшкодування збитків";

5) статтю 22 доповнити частиною четвертою такого змісту:

"4. До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди";

6) статтю 23 доповнити частиною четвертою такого змісту:

"4. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди";

7) у статті 24:

після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"Орендар, який затримав повернення об’єкта оренди орендодавцю, несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження".

У зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

"Передача в оренду майна, що було застраховане орендодавцем або балансоутримувачем, не припиняє чинності договору страхування";

8) частину другу статті 26 доповнити абзацом такого змісту:

"ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем".

... 12. У Законі України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 34, ст. 160; 2000 р., № 41, ст. 342; 2005 р., № 48, ст. 482):

1) в абзаці першому частини першої статті 4 та абзаці першому частини першої статті 7 слово "загальнодержавній" замінити словом "державній";

2) у частині першій статті 5 слова "Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" замінити словами "Закону України "Про приватизацію державного майна";

3) у частині другій статті 6 слова "національній валюті" замінити словом "гривнях";

4) у статті 23:

абзац другий частини першої доповнити словами "та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації";

частину сьому виключити.

13. У Законі України "Про приватизацію державного майна" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 17, ст. 122; 2000 р., № 33 – 34, ст. 273; 2003 р., № 24, ст. 160; 2004 р., № 13, ст. 181, № 45, ст. 501; 2005 р., № 48, ст. 482; 2006 р., № 9 – 11, ст. 96; 2007 р., № 7 – 8, ст. 66):

1) абзац другий частини першої статті 5 викласти в такій редакції:

"підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України";

2) останнє речення абзацу першого частини другої статті 17 виключити;

3) у статті 27:

останнє речення абзацу дев’ятнадцятого частини другої доповнити словами "та у випадках, передбачених законодавством, державній реєстрації";

абзац перший частини четвертої доповнити словами "та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації";

4) у тексті Закону слова "єдиний (цілісний) майновий комплекс", "цілісний майновий комплекс" у всіх відмінках і числах замінити словами "єдиний майновий комплекс" у відповідному відмінку і числі, а слова "статутного фонду" – словами "статутного капіталу".

... 17. В абзаці першому частини першої статті 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 15, ст. 67) слова "передаються новому власнику шляхом повного індосаменту" замінити словами "передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії)".

... 19. У Законі України "Про охорону культурної спадщини" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 39, ст. 333; 2005 р., № 5, ст. 114):

1) статтю 17 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

"Право власності на скарб, що є пам’яткою, визначається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України".

У зв’язку з цим частини третю і четверту вважати відповідно частинами четвертою і п’ятою;

2) статтю 21 викласти в такій редакції:

"Стаття 21. Примусове відчуження або викуп пам’яток

1. Якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам’ятки їй загрожує пошкодження або знищення, державний орган з питань охорони пам’яток історії та культури робить власнику пам’ятки відповідне попередження.

2. Якщо власник пам’ятки не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв’язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом державного органу з питань охорони пам’яток історії та культури може постановити рішення про її викуп.

3. У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам’ятки позов про її викуп може бути пред’явлено без попередження.

4. Викуплена пам’ятка переходить у власність держави.

Викупна ціна пам’ятки визначається за згодою сторін, а в разі спору – судом".

20. У Законі України "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 45, ст. 375):

1) частину другу статті 12 викласти в такій редакції:

"Право власності на об’єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу";

2) у тексті Закону слова "статутний фонд" у всіх відмінках і числах замінити словами "статутний капітал" у відповідному відмінку і числі.

... II. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України "Про власність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 20, ст. 249; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 38, ст. 562, № 48, ст. 660; 1993 р., № 13, ст. 115, № 26, ст. 277; 1994 р., № 38, ст. 353; 1995 р., № 13, ст. 85; 2003 р., № 27, ст. 209, № 30, ст. 247; 2004 р., № 2, ст. 6; 2005 р., № 16, ст. 259);

Постанову Верховної Ради Української РСР "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 20, ст. 250);

... III. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Юридичні особи, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов’язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом.

До приведення статутів у відповідність із цим Законом юридичні особи керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Реєстраційний збір не стягується за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до статутів юридичних осіб у зв’язку з приведенням у відповідність із цим Законом.

Президент УкраїниВ. ЮЩЕНКО

м. Київ
27 квітня 2007 року
№ 997-V